19-річний Кирило Марсак за останні два сезони став справжнім лідером українського одиночного чоловічого катання. Спортсмен, який наразі тренується у Фінляндії у Аліни Майєр-Віртанен, другий рік поспіль утримує звання чемпіона України та має досить складний технічний арсенал зі стрибком у чотири оберти. В числі зіркових моментів Кирила в цьому сезоні – перемога на міжнародному турнірі Volvo Open Cup та бронзова нагорода турніру Tallinn Trophy. Водночас сам фігурист каже, що йому було непросто здебільшого через серйозну травму, яка не дозволила реалізувати всі плани, та з ряду «інших причин». Саме про них, а також про уроки сезону, власні секрети ефективного катання, про те, що його може вибити з колії та чи варто дозволяти фігуристам виконувати сальто, про унікального друга та ставлення до російських спортсменів Кирило Марсак розповів в інтерв’ю сайту УФФК.
– Кириле, сезон щойно закінчився, але ви, мабуть, для себе вже дали йому оцінку…
– Так, я багато чого переосмислив і зробив низку висновків. Передусім прийшов до того, що давав собі неправильну мотивацію та ставив хибні цілі, вважаючи, що у фігурному катанні найважливіше – це бали та результат. Я настільки був сконцентрований на цій математиці, що перестав кайфувати на льоду, забув, навіщо катаюся і чому мені це подобається. Від цього часто почувався розгубленим і дещо вибитим з колії…На щастя, ці помилки вдалося виправити і останні старти я вже катався, так би мовити, для себе, отримуючи задоволення від того, що роблю на льоду. Виявилося, що це працює набагато ефективніше. Я радий, що знайшов шлях, яким мені треба рухатися, бо дуже люблю свій вид спорту і хочу в ньому розвиватися.
– Що ще вас може вибити з колії?
-Травми, як, зрештою, і кожного спортсмена. А ще..От у цьому сезоні у мене були невдалі прокати і це позбавляло впевненості в собі. Як не дивно, на мене тиснуло те, що в попередньому сезоні я катався досить вдало, буквально кожний старт був чистий, а тут – не можу чотири стрибки зібрати! Це дуже напружувало. Але наразі і цей бар’єр ми подолали.
– Як ви сприйняли виконання американцем Іллею Малініним акселя у чотири оберти? На вашу думку, це може з часом стати реальністю і для інших фігуристів?
– Поки що це просто космос! Так, як стрибає Ілля, наразі ніхто не може, він – унікум. Ми з ним друзі, часто спілкуємося і мене буквально шокує, як він це все робить, як до цього підходить. Його виконання 4А, та й інших четверних, під час прокатів виглядає так, ніби він не докладає до того жодних зусиль і робить це знічев’я, просто заходить на стрибок і стрибає. А для інших це – фантастика! Чому так? Бо це стрибок, який виконуєш на хід вперед, тобто стрибаєш уперед. Навіть під час вивчення потрійного акселя спочатку стає страшно, а тут четверний…Неможливо навіть усвідомити, не те, що виконати. Але у Іллі інше мислення, у нього немає страхів, комплексів – він просто йде і стрибає.
– А ви не пробували – просто з цікавості?
– Скажімо так. Я думаю і працюю над тим, щоб почати тренувати 4А. Побачимо…Поки що без коментарів.
– В такому разі прокоментуйте прийдешні новації, які хоче запровадити ISU, зокрема, для одиночників. Тут цікава точка зору саме спортсмена.
-Знаю, що йдеться про скасування одного стрибка. Ми очікуємо остаточного рішення, оскільки з його урахуванням треба готувати нові програми. Для мене особисто це був би позитивний момент з огляду на те, що залишилося б більше енергії та простору для хореографії. Точаться розмови ще й про дозвіл на сальто під час прокату і це також, на мою думку, принесло б більше позитиву, ніж негативу. Перегляди фігурного катання точно збільшилися б, бо елемент надзвичайно видовищний, тобто ідея гарна.
– Ще пропонується замінити одне з обертань хореграфічним…
– Оце вже не знаю, як буде, бо зараз не зовсім зрозуміло, як це виглядатиме. Дочекаємося рішень і пояснень.
– До речі, раніше ви сказали, що велику увагу приділяєте хореографії. З ким ви працюєте у цьому напрямі?
– Мій хореограф – колишня фінська фігуристка Моніка Ліндфорс, вона виступала в танцях на льоду. Ми разом поставили мої нинішні програми і працюємо над наступними. Моніка дуже прогресивний хореограф, в неї безліч ідей, іновацій, також її надихають фігуристи попередніх поколінь, які каталися, наприклад, у 80-і чи 90-ті роки. Там справді багато цікавих елементів, рухів, які зараз ніхто не використовує.
– Ви також берете участь в постановках?
-Так, звичайно, я шукаю музику, оскільки мені потрібний певний конект з нею, щоб передати її на льоду. Якщо ж музика мені не подобається чи я її не відчуваю, то й немає сенсу її використовувати в програмі. Звичайно, всі ці нюанси ми аналізуємо з тренером та хореографом.
– Хто із світових зірок фігурного катання вам імпонує найбільше – катанням, стилем, технікою?
-Звісно, передусім Малінін. Дуже подобається Адам Сяо Хім Фа, який на чемпіонаті світу в Монреалі з 19-го місця у короткій програмі «стрибнув» на третє у підсумку. Його програми – що минулого року, що нинішні я вважаю одними з найкращих у чоловічому одиночному катанні. Шома Уно. Торік я катався на одному льоду з ним та з іншими японськими спортсменами – вони дуже своєрідні і справляють сильне враження. Гадаю, що наразі це троє найкращих фігуристів у світі. Усі катаються по-різному, у своєму стилі, але кожний викликає неймовірні емоції.
– Наступний сезон особливий, передолімпійський. Які плани та очікування від майбутніх стартів?
-Будемо працювати далі, удосконалювати катання, додавати стрибки у чотири оберти… Якщо я поїду на чемпіонат світу, то тут завдання номер один – вибороти олімпійську квоту.
– Є вже варіанти нових програм?
– Так, є ідея короткої програми. Її музичний супровід – To Build a Home з репертуару британської групи The Cinematic Orchestra. Вірніше, саму ідею, образ ще опрацьовуємо. Попередньо можу лише сказати, що ми хочемо розповісти історію фігуриста, але деталі будуть пізніше. Довільна програма ще на стадії пошуку.
– Зараз ви повністю зосереджені на катанні. А вже думаєте про те, що потім?
– Так, звичайно. Хочу розвиватися у музичній сфері. Вже зараз створюю свою домашню студію, збираю необхідні елементи. Буду продовжувати нарізати музику для фігуристів та робити власні компонування.
-Кириле, наразі ваш рідний Херсон жорстоко обстрілюється рашистами, місця, де ви мешкали та тренувалися зруйновані. Водночас представники країни-агресорки у всіх видах спорту рвуться на міжнародні старти і деякі федерації йдуть їм назустріч. Що думаєте, що відчуваєте, дивлячись на цей абсурд?
-Мої відчуття важко передати словами…Звісно, ставлюся до цього різко негативно. Не хотілося б бачити цих людей (росіян-ред.) на міжнародних змаганнях. Для мене це абсолютно неприйнятно. Вони порушують та зневажають всі міжнародні норми і правила, за якими живе людство. У тому числі у спорті. Чимало російських спортсменів викрито у прийманні допінгу, та вони й не приховують це! Для них не має бути місця в спорті. У цьому сенсі викликає повагу позиція ISU щодо підтримки України та недопуску росіян і білорусів на міжнародні старти.
– А з тими фігуристами, хто підтримує росіян, хто їздить туди тренуватися вам доводиться комунікувати на змаганнях?
– Ви знаєте, якраз на змаганнях з фігурного катання таких підтримуючих практично немає, в будь-якому разі я їх не зустрічав.
– Я так розумію, що у вас розпочинається відпустка? Де її проведете?
– Побуду трохи у Фінляндії, далі на тиждень поїду до Німеччини, а потім – на два тижні до сестри у Польщу.
