Марія Пінчук/Микита Погорєлов: до нового сезону готуємо чимало сюрпризів 

198

Танцювальний дует Марія Пінчук та Микита Погорєлов після успішного минулого сезону виходить на новий рівень. Учні харківського тренера Галини Чурілової, які через розв’язану росією повномасштабну війну в Україні тренуються у Відні, вперше «отримали» етап Гран прі сезону 2024/25. Вони є єдиними українськими фігуристами, представленими в серії, і виступлять на турнірі в Гельсінкі 15-17 листопада. Крім того, на харків’ян очікує непроста боротьба за ліцензії зимових Олімпійських ігор-2026. 

Про підготовку до важливого сезону, нові програми, умови тренування, двотижневу відпустку та щоденні дзвінки у змучений російськими обстрілами рідний Харків сайту УФФК розповіла Марія Пінчук.

– Маріє, восени ви з Микитою дебютуватимете у дорослій серії Гран прі. Вже розпочали підготовку чи ще відпочиваєте?

– Наш відпочинок нещодавно закінчився і ми вже повернулися до тренувального процесу, причому працюємо досить активно. 

– Де проводили відпустку, якщо не секрет? 

– Ми мали два тижні відпочинку. Я особисто перший тиждень використала, щоб у Польщі побачитися з бабусею. А потім поїхала до України провідати сестру. На жаль, не змогла побувати у рідному Харкові… Ми вирішили, що так буде безпечніше через сильні обстріли росіянами, які практично не вщухають. Микита також під час відпустки зустрічався зі своєю родиною. 

– Розкажіть, будь ласка, про нові програми. Чим дивуватимете? 

– Для довільного танцю ми обрали інший стиль, він відрізняється від того, в якому ми каталися раніше. Це буде контемпорарі, ми вирішили спробувати у цьому напрямі. В танці буде більше лірики, але чіткого сюжету, образів в ньому немає. Натомість ми  хочемо донести до публіки свої почуття та емоції. Сподіваємося, що у нас все вийде і глядачам сподобається. До речі, ми з Микитою давно «носилися»  з цією ідеєю, потім поділилися з Галиною Володимирівною (Чуріловою) і вона сказала, що це новий для нас стиль, але можна спробувати. Додам, що у програмі справді все нове, у тому числі й багато нових елементів. Ми виходили з того, щоб не повторювати все те, що ми робили раніше.  

– Хто постановник програми?

– Ми ставили її в Мадриді у Кирила Халявіна та Сари Хуртадо (чемпіони Іспанії в танцях на льоду 2017, 2019 рр.-ред.)

– З вами багато фахівців працює? 

– Наша основна команда – це, звісно, Галина Володимирівна, а також Олександра Назарова та Максим Нікітін.  Їздимо, як я уже згадувала, до Халявіна, іноді – до Маттео Дзанні в Італію.

– Тема ритмічного танцю в наступному сезоні – вечірка 50-х-70-х років. Як ви бачите її на льоду?

– Дуже цікава тема! Хоча, з іншого боку, досить складно передавати на льоду всі рухи і не втрачати настрою вечірок тих років. Це нелегке завдання…Буде цікаво подивитися, як інші спортсмени інтерпретуватимуть цю тему. Ми ж обрали мікс ритмів тих десятиріч.

– З костюмами уже визначилися? 

– Ще ні, наразі ми в творчому пошуку. Це досить непростий процес, оскільки треба, щоб одна сукня, якщо йдеться про мій костюм, відображала модні тренди тих років і щоб вона виграшно виглядала на льоду та не заважала рухам. 

– В яких умовах ви тренуєтеся у Відні, льоду вистачає?

– Зараз у нас півтори-дві години льоду зранку та півтори години після обіду. Звісно, для відпрацювання всього комплексу завдань хотілося б більше, але ми дуже вдячні за надані умови, за те, що у нас є цей час. 

Передолімпійський сезон зазвичай досить напружений. Завдання щодо здобуття ліцензій, цілком зрозуміле бажання показати себе якнайкраще напередодні Олімпіади додають психологічного навантаження. Ви з Микитою готові до цього?

– Скажімо так: ми працюємо над цим. Гадаю, що впораємося. Цілком природньо, що хвилюємося, але перспектива представити свою країну на Олімпійських іграх, яка відкрилася перед нами, дуже надихає.

– Мабуть, важко налаштовуватися на такі важливі речі, коли в твоїй країні війна і рашисти варварськи обстрілюють рідне місто…

– Це справді важко. Ми щодня пропускаємо через себе ті звірства, які чинять росіяни в Україні. У мене вся родина перебуває в Україні, тато у Харкові, я постійно з ними на зв’язку. Їхня безпека для мене – на першому місці.  Я підтримую своїх рідних, допомагаю, але дуже тривожуся і буквально щохвилини відстежую всі новини з України.